Еменд 125 мг + 2*80 мг / 3 таблетки

Склад: 1 капсула містить 80 мг або 125 мг апрепітанту;

допоміжні речовини: сахароза, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропіл целюлоза, натрію лаурилсульфат.

Оболонка капсули – желатин, титану діоксид.

Оболонка капсули по 125 мг містить також червоний оксид заліза та жовтий оксид заліза.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Проти блювотні та перешкоджаючі нудоті засоби.

Код АТС А 04А.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Апрепітант є селективним   антагоністом рецепторів нейрокініну (NK₁) з високим ступенем спорідненості з речовиною Р людини (речовина Р-нейропептид із сімейства тахікінінів).   Додаткові скринінгові дослідження показали, що апрепітант був принаймні у 3000 разів селективні ший відносно рецепторів NK_1, ніж відносно іншого ферменту, переносника, йонного каналу і локалізації рецепторів, включаючи допамінові і серотонін ові рецептори, які є об’єктами для проведення CINV-терапії.

Антагоністи NK_1-рецепторів унаслідок дії на центральну нервову систему гальмують блювотний рефлекс, спричинений цито токсичними хіміотерапевтичними препаратами, такими як цисплатин. У до клінічних дослідженнях і дослідженнях Томографії Позитронної емісії (PET) людини із застосуванням апрепітанту було показано, що він проникає в мозок і зв’язується з NK_1-рецепторами мозку. Дія апрепітанту на центральну нервову систему досить тривала, він пригнічує гостру і уповільнену фазу блювотного рефлексу, спричиненого цисплатином, і збільшує проти блювотну активність антагоніста 5НТ₃-рецепторів ондансетрону і кортикостероїду дексаметазону.

Фармакокінетика

Абсорбція

Середня абсолютна біодоступність апрепітанту після застосування внутрішньо становить майже 60-65%, а час досягнення максимальної концентрації  (С_max) препарату в плазмі крові   становить приблизно 4 години (Т_max). Пероральне застосування капсули під час стандартного сніданку не має клінічно значущого впливу на біодоступність апрепітанту.

Фармакокінетичні параметри апрепітанту не мають лінійної залежності від клінічного діапазону доз. У здорових молодих людей підвищення   було на 26% більше, ніж доза пропорційна разовим дозам від 80 мг до 125 мг, які призначалися на повний шлунок.

Після перорального застосування Еменду® в разовій дозі 125 мг   у 1-й день і 80 мг один раз на добу на 2-й і 3-й день AUC_0-24 становила близько 19,5 мкг• год/мл і 20,1  мкг• год/мл у 1-й і 3-й день відповідно. С_max 1,5 мкг/мл і 1,4 мкг/мл досягалася приблизно через 4 години (Т_max) у 1-й і на 3-й день відповідно.

Розподіл

Апрепітант більш ніж на 95% зв’язується з білками плазми. Середня геометрична величина уявного об’єму розподілу при стаціонарному стані (Vd_ss) у людини становить майже 66 л.

Апрепітант проникає крізь плаценту у щурів і крізь гематоенцефалічний бар’єр у щурів і тхорів. Дослідження РЕТ у людей показують, що апрепітант проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Метаболізм

Основна частина апрепітанту піддається метаболізму. У здорових молодих осіб апрепітант відповідає майже за 24% радіо активності в плазмі протягом 72 годин після прийому разової пероральної дози 300 мг [¹⁴С]-апрепітанту, що вказує на   наявність метаболітів у плазмі. Сім метаболітів апрепітанту, які є слабоактивними, ідентифіковані в плазмі людини. Метаболізм апрепітанту відбувається насамперед шляхом окислення в тетрагідрооксаліновому кільці і його бокових ланцюгах. Дослідження in vitro із застосуванням мікросом печінки людини показали, що апрепітант метаболізується перш за все системою CYP3A4, незначною мірою – системою CYP1A2 і CYP2С 19 і не метаболізується системами CYP2D6, CYP2С 9 і CYP2Е 1.

Елімінація

Апрепітант виводиться перш за все шляхом метаболізму; апрепітант не виводиться через нирки. Після прийому разової пероральної дози 300 мг [¹⁴С]-апрепітанту здоровими особами, 5% радіо активності   виявляється в сечі і 86% – у фекаліях.

Кліренс апрепітанту із плазми варіює приблизно від 60 до 84 мл/хв. Кінцевий період напів виведення триває приблизно від 9 до 13 годин.

Печінкова недостатність

Еменд® добре переносився пацієнтами з м’якою і помірною печінковою недостатністю. Після застосування Еменду® в разовій дозі 125 мг у 1-й день і 80 мг один раз на добу в 2-й і 3-й день у пацієнтів з м’якою печінковою недостатністю AUС_0-24ч  – апрепітанту була на 11% менша у 1-й день і на 36% менша на 3-й день у порівнянні з такою у здорових суб’єктів, які приймали препарат за такою ж схемою. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Child-Pugh) AUС_0-24ч  – апрепітанту була на 10% більша у   1-й день і на 18% більша на 3-й день, у порівнянні з такою у здорових суб’єктів, які приймали препарат за такою ж схемою. Ці відмінності в AUС_0-24ч   не вважалися клінічно значущими, тому немає необхідності змінювати режим дозування Еменду® для пацієнтів з м’якою і помірною печінковою недостатністю.

Клінічні і фармакокінетичні дані щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (>9 балів за шкалою Child-Pugh) відсутні.

Ниркова недостатність

Разова доза Еменду® 240 мг призначалася пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (CrCl < 30 мл/хв) і пацієнтам з нирковим захворюванням останньої стадії (ESRD), які потребують гемодіалізу.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю AUС_0-∞ загальної кількості апрепітанту (не зв’язаного і зв’язаного з білками) зменшувалася на 21%, а   С_max зменшувалася на 32%, відносно здорових суб’єктів. У пацієнтів з нирковим захворюванням останньої стадії (ESRD), які перебувають на гемодіалізі, AUС_0-∞ загальної кількості апрепітанту зменшувалася на 42%, а   С_max – на 32%. Через незначне зв’язування апрепітанту з білками плазми у пацієнтів із захворюванням нирок AUС фармакологічно активного незв’язаного препарату не зазнавала значного впливу у пацієнтів з нирковою недостатністю у порівнянні з такою у здорових суб’єктів.   Гемодіаліз, який проводився через 4 або 48 годин після прийому дози, значною мірою не впливав на фармакокінетику апрепітанту; менше 0,2% дози було виявлено в діалізаті.

Немає необхідності змінювати режим дозування Еменду® для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю та пацієнтів з нирковим захворюванням останньої стадії (ESRD), які перебувають на гемодіалізі.

Відпускається за рецептом.